Розділ 2. Сумний Бог, який пережив шок від втрати дітей
2.1. Бог, який загубив Свого вічного та єдиного сина
Божа душа сповнена чистої первинної любові. Уявляєте, який смуток переповнив її, коли Адам і Єва, Його ідеальні об’єкти, яких Він завжди хотів бачити поруч, здійснили гріхопадіння та пішли від Нього! Він горював більше, ніж будь-хто з людей. Його скорбота була просто безмежна! Його горе тим сильніше, чим більша глибина та цінність ховаються в Його душі. Щоб знайти Своїх втрачених дітей, Богу довелось ступити на шлях відновлення та рухатись по ньому навпомацки. (127-18, 01.05.1983)
Якщо улюблена дитина, якій батьки дуже довіряли, зраджує їх, вони відчувають тим більший шок і муки, чим більше вони їй вірили. Їх горе не описати ніякими словами! Якщо людину зраджує, відкидає або позбавляє довіри той, кого вона любила більше, ніж життя, горе цієї людини неможливо описати! Той, хто жодного разу не побував в такій ситуації та не відчув схожих мук та агонії, цього не зрозуміє! Зі слів цього не зрозуміти. Про такі речі можливо дізнатися, лише побачивши, що діється в світі.
Так чому ж Бог став таким нещасним? Бог дуже конкретний, Він не є туманним чи невизначеним. З людьми Його пов’язували найвеличніші відносини. Людина була для Нього своєрідною точкою відліку. Якщо в Бога був привід для радості, Він радів разом з людиною, і ця радість могла бути нескінченною та тривати всю вічність. Однак через людину, ця точка відліку була втрачена. Ось до чого призвело гріхопадіння Адама та Єви! (20-205, 09.06.1968)
В світі таке буває: якщо помирає єдиний син семи поколінь*, який народився, коли батькам було вже за шістдесят, вони впадають в безодню розпачу. Якщо батьки молоді, вони можуть ще народити дітей. Але якщо помирає єдиний син семи поколінь, який народився в літніх батьків, уявляєте, на які душевні муки це прирікає його предків! Адже вони збирались передати йому спадщину семи поколінь! Предки хочуть через своїх нащадків, через свою рідну кров отримати численні благословення, яких годі відшукати в цілому світі. Тому, коли дитина помирає, батьки хочуть померти разом з нею… Адам був єдиним сином не тільки для семи поколінь, він був вічним та єдиним сином Бога. Бог хотів, щоб Адам, Його єдиний син, створив сім’ю та завершив велику працю творіння. Що ж відбувалося в душі Бога, коли помер Адам? Що Він відчув, коли Його справа зазнала краху? Ось уже шість тисяч років як Бог не може відійти від шоку, спричиненого гріхопадінням Адама та Єви! (20-210, 09.06.1968)
Відповідно до первісного принципу творення, той, хто вступає в ідеальну сферу єдності любові, і є суб’єктом любові. Він стає вічним володарем і центром. Таким центром повинен був стати Бог, але замість Нього центром став сатана. Небо та земля помінялися місцями, все перевернулося догори ногами! Ідеал любові й був тим істинним ідеалом, до якого прагнув Бог. Згідно з ним навіть Бог не в змозі розірвати єдність двох, які стали однією плоттю. Люди, народжені в такому родоводі, повинні були стати Його прямими нащадками, але родовід був спотворений, тому вони стали протистояти Богу. (206-236, 14.10.1990)
Що відбувається в Шімджон Бога, коли Він щодня та щогодини бачить перед очима жалюгідну людську подобу? Його син став калікою! Ті, що повинні бути звеличені, як славні принци і принцеси, перетворилися в смітник! Їх просто закинули в пекло догори ногами! Ви думаєте, піс ля цього Бог, Якого називають всезнаючим та всемогутнім, сповниться гідністю? Де гідність абсолютного Бога? Чи зможе Він після цього підняти голову. (218-240, 19.08.1991)
Коли син помирає, чи кине його батько напризволяще? Таким же чином Бог любові не зможе піддати нас, об’єктів Своєї любові, смертельній небезпеці. Якщо Бог всезнаючий та всемогутній, Він повинен створити ідеальний світ та воскресити людей. Люблячий Батько здатний зробити навіть більше, ніж це.
Отже, якщо Бог існує, Він, без сумніву, здатний на таке, тому Він обов’язково приведе нас в ідеальну сферу воскресіння. Він не залишив нас жити в такому жалюгідному та смертельному місці! Бог зробив його воротами, через які Він проведе нас у вищий світ. Ось про що ми можемо сказати: «Так, це достойна справа!» (67-212, 21.06.1973)
Бог хотів любити Адама та Єву всім Своїм Шімджон, та так сильно, що готовий був забути про свій авторитет всезнаючого та всемогутнього Бога-Творця та про Свою всюдисущість. Ви тільки уявіть собі, що відбувалося в Його душі, коли Він, Той, хто займав таке положення, побачив гріхопадіння Адама та Єви! Вам слід про це знати. (7-291, 11.10.1959)
Ми, люди, не є синами та дочками Бога. Як би не ридав Бог, ми залишаємось байдужими! Скільки б Він не тужив, ми цього не помічаємо. А все тому, що людина народилася, успадкувавши сатанинську плоть і кров! Навпаки, ми хвалимо те, що засмучує Бога. Нам подобається спостерігати за картиною розрухи, при цьому ми ще й сміємося!
Уявіть, скільки зусиль доводиться докладати Богу, щоб керувати такими людьми та вказувати їм напрямок! Якщо б Бог не був безкорисливим та не вмів жаліти людей, Він би не зміг спрямовувати провіденційну історію аж до цього часу. (42-257, 21.03.1971)
2.2. Протягом всієї історії Бог мав трагічний образ
Наскільки ж обурюється Бог, коли дивиться вниз з небес! Люди повинні були стати Його кровними нащадками, але диявол, довівши їх до нікчемності, ще й насміхається над Богом: «В якому ж жахливому становищі опинилися Твої нащадки!»
Бог повинен зберігати мовчанку, коли сатана кидає Йому: «Ти ж всезнаючий та всемогутній! Ну і що Ти будеш робити в такій ситуації?» Бог все чує, але повинен вдавати глухого. Він відчуває запахи, але повинен робити вигляд, що не відчуває нічого! Він сповнений переживань, але не повинен цього показувати. Ось такий трагічний образ мав Бог протягом усієї історії! Чи доводилось вам замислюватись над цим? (183-19, 29.10.1988)
Якщо Бог і справді всезнаючий та всемогутній та, за словами християн, сидить на троні слави, тоді як Він вчинить, коли Його діти опиняться на волоску від загибелі? Чи крикне він з висоти Свого престолу: «Гей, підніміться-но сюди! Я не можу відійти від Свого місця!» — чи Він відкине Свій трон і побіжить вниз, прямо до них? Що Він буде робити? Залишиться на місці чи спуститься до них? Чи кинеться Бог донизу, скинувши корону? Подумайте! Як Він вчинить? (123-159, 01.01.1983)
Нехай вам буде відомо, що Бог на весь голос кричить: «Синочок мій! Донечка!» — вже десятки та сотні тисяч років! Він кличе людей мільйони років! Вам коли-небудь доводилось до хрипоти кликати Бога: «Батьку!» Чи кликали ви Батьків з таким відчаєм, що у вас пересихав язик, перехоплювало подих та очі боліли так сильно, що ви не могли їх відкрити? Як довго ви боролись за те, щоб здобути цінність суб’єктів життя? Рівень розвитку вашого характеру вимірюється у відповідності до прикладених зусиль. (184-219, 01.01.1989)
Ми так і не набули тієї внутрішньої суті, яка дозволила б нам спілкуватися зі всезнаючим і всемогутнім Богом. Більше того, ми народилися грішними, тому наші погляди на речі та почуття органів відчуттів дуже вульгарні. В нас немає нічого спільного з Богом! З неупередженої точки зору закону, в нас немає нічого, з чим Бог міг би співвідноситися, тому Йому залишається лише одне — будувати з нами стосунки на основі закону любові.
Отже, чим довше ви живете в вірі, тим більше опираєтеся в своєму житті на філософію любові та на її основі судите про все. Коли людина живе так 10, 20 і 30 років, Бог природно починає відчувати в ній потребу. (149-37, 01.11.1986)
Бог тисячоліттями йшов болісним шляхом провидіння відновлення. Думаєте, Він терпляче пройшов цим шляхом страждань, тому що отримував від цього задоволення? Чому Він досі невпинно вершить провидіння спасіння? Адже історія людства налічує вже десятки тисяч років! Може, причина в тому, що Він всезнаючий та всемогутній? Ні, справа не в цьому. Просто Він іде дорогою любові, розшукуючи улюблених дітей. Отже, любов — велика сила, адже вона допомагає пережити тисячолітній шлях страждань, як один день! Чи вірно я кажу? Вірно! (109-281, 02.11.1980)
Як ви вважаєте, Бог нещасний? Ви, звичайно, запитаєте: «Чому це всезнаючий та всемогутній Бог повинен бути нещасним?» Однак ні всезнання, ні всемогутність не дозволяють Йому позбутися шоку, викликаного втратою улюблених дітей. Якщо б Він міг Сам це зробити, Йому б не довелось так мучитися всі шість тисяч років історії, аж до наших днів. (35-88, 04.10.1970)
Коли людина скоює гріх, Бог не каже їй: «Ти чому згрішив, негідник?» Бог добре розуміє обставини її гріха. Він не думає про Свою ситуацію, а намагається увійти в ситуацію людини. Бог приходить до сумних людей, співчуває їх суму. Він приходить до страждаючих, розуміючи причину їх страждань. До ображених та обурених Він приходить з розумінням їх образи та обурення.
А вам вдавалося поглянути на Бога через призму Його обставин? Бог приходив до нас й усім Шімджон входив в обставини нашого життя. Він наче говорив нам: «Ти мене зрадив, але в душі Я все одно — твій Батько, тому Я шукаю тебе вже шість тисяч років!» (9-231, 29.05.1960)
В чому суть Церкви Об’єднання? Наша Церква говорить про Божий Шімджон та закликає до звільнен ня Бога. Через це віруючі традиційних церков називають нас єретиками. Уявіть собі, що у видатного президента помирає син. Чи скаже він з такою ось президентською поважністю: «Мій син помер, але президенту не личить плакати!»
Якщо він заб’ється в куток, упреться носом у стінку та розридається, а перед самим виходом до людей витре сльози, це ще можливо зрозуміти! Але якщо й такого не станеться, дух його сина скаже: «Так це ж не мій батько!» Якщо цей дух оживе, чи стане він допомагати батьку чи буде заважати? Ким би ви не були, нехай навіть президентом світу, але коли помирає улюблена дитина, люди повинні плакати! (196-18, 24.12.1989)
Людина втратила свою унікальну цінність, отриману при створені. Вона впала в яму гріха та там страждає, адже її життя немає ніякої цінності! Яку ж гіркоту в глибині Шімджон повинен відчувати Бог, коли Він бачить все це? Первинно ці люди повинні були стати Його рідними дітьми, пов’язаними з Його любов’ю, життям та родоводом! Їм повинна була належати слава Царства Небесного! Тепер же ці невдахи мучаться та закінчують життя в стогонах, болі, смутку та відчаї! Уявіть, з яким клубком в горлі Бог дивиться на них? Люди не знали смутку Бога! Тому, зробивши відкриття такого Бога, преподобний Мун плакав декілька днів і навіть тижнів! Знайте ж, яке глибинне підґрунтя народження Церкви Об’єднання! (211-207, 30.12.1990)
Ніхто навіть поняття не мав про біль, що живе в Божій душі! Він явив Себе в ході історії та являє Себе через мене. Я пояснив глибокий зміст Його місії, тому ви можете щось зрозуміти. Інакше, ніхто ні про що не дізнався б. Дивно! Навіть Ісус про це не знав! Навіть якщо й знав, то не зміг пояснити, що відбувається в душі Бога. Ніхто з релігійних лідерів також не зрозумів прихованих таємниць Всесвіту. Світ вперше в історії дізнається про них через мене. (215-171, 17.02.1991)