Розділ 4. Закони любові, що їх мають встановити батьки

4.1. Батьки ближче до вас, ніж друзі

Батьки існують для дітей. Якби батьки існували для себе, тоді такого слова як «батько» не існувало б. З цього часу принципи етики повинні формуватися зосереджено на Принципі Церкви Об’єднання. Як повинні існувати батьки? Батьки, які дали народження дітям, повинні існувати для дітей. Це є першим положенням етики. Для цього не потрібно жодного пояснення. Існувати для сина не є якимось нещастям, навпаки, це щастя. (62-214, 25.09.1972)

Ніякі батьки не навчають своїх власних дітей чинити неправильно. Вчитель може навчати своїх учнів не правильно чинити. Якщо вчитель налаштований вороже, він може навчати їх шляху, який приведе до загибелі. Є два типи вчителів і два типи братів. Але існує лише один тип батьків. Навіть злі батьки навчають своїх дітей належним чином. (28-85, 04.01.1970)

Кому ви належите? Ви належите своїм батькам і своєму сину. Кому тоді належать батьки? Вони належать дітям і Богу. Тому спершу ви належите Богу, а тоді своїй дитині. Після цього ви належите собі. Якщо ви станете таким, ви станете досконалим.
Ось чому моральний принцип поваги до батьків все ще залишається на землі в житті людей. З цієї концепції випливає повага до ваших батьків і любов до вашої дитини. Особа без батьків є сиротою. Приймайте батьківську любов і любіть дітей. Тоді ви як такий навчитесь розрізняти чотири напрямки та верх і низ. (18-209, 08.06.1967)

Ваші діти повинні сказати: «Наші батьки найкращі в усьому світі». Люди світу будуть приїжджати в Корею у пошуках зразкових сімей. В цей час вам потрібно буде щось показати та розказати. (21-87, 03.11.1968)

Батько повинен бути найкращим другом. Коли з’являється батько, його син повинен стрибнути на нього, залишивши навіть своїх друзів. Батько також повинен бути вчителем серед учителів. Тому батько повинен вважатися тим, хто перевищує навіть Президента, він найкращий, після Бога. Діти повинні думати про свого батька як про свого найкращого друга та найкращого вчителя, якого вони ніколи не проміняють на інших друзів або вчителів. І вони повинні казати: «Я краще залишу свою кохану дружину, ніж залишу свого батька». (57-282, 04.06.1972)

Я завжди голублю сонні личка своїх дітей, коли повертаюся додому. Бути гарним батьком не так просто. Через це в дитячих душах автоматично вкорінюється думка: «Я також любитиму моїх синів і доньок, так само, як батько любить мене». Вони повинні відчути, що їхній батько найкращий у світі. (97-310, 26.03.1978)

Кожен хоче мати великого сина. Люди можуть цікавитись тим, як їм виростити когось великим. Виховання, однак, продовжується все їхнє життя. Вони повинні робити щирі приношення. Коли батьки передають своє господарство дітям, яких вони ростили з найвищою відданістю, чи коли призначають їх своїми представниками, вони, зазвичай, не хочуть бачити розбіжностей у поглядах з дітьми і намагаються направити їх по батьківській стежці. (24-257, 24.08.1969)

Батьки страждають за дітей так сильно, що це розтоплює мозок їхніх кісток, але вони не відчувають болі. Чому? Тому що вони люблять своїх дітей. Чи записують вони ціну до бухгалтерської книги після того, як вони віддають свою кров і плоть? Ні. Вони скоріше відчувають розчарування, що не віддали всього. (39-334, 16.01.1971)

Любов, якою батьки люблять дітей, це не просто любов, що визначена життєвою долею, вона витікає від самого мозку кісток. Батьки живуть з такою люблячою душею, що навіть якщо й захочуть забути про ці стосунки, то не зможуть, навіть якщо спробують розірвати їх, то все одно не зможуть.
Тому батьки люблять дітей, поки у них залишаються життєві сили. Коли батьки відчувають, що їх пов’язують з дітьми узи життя, то з їх душі природно починає литися любов до дітей. Батьки не можуть перестати любити своїх дітей не тому, що їх штовхає на це їхня свідома душа або що це їх власні діти, тому, що життєва сила поєднує їх з дітьми навіть попереду душі чи таких уз. Ми яскраво відчуваємо цей факт у нашому щоденному сімейному житті. (32-15, 14.06.1970)

Чоловік повинен брати відповідальність за всі суперечки в сім’ї, в яких з’ясовується, хто правий, а хто завинив. Чоловік повинен захищати центральний авторитет сім’ї. (21-87, 03.11.1968)

4.2. Батьки, які передають традицію

Я хвилююся не про те, щоб залишити після себе ім’я Церкви Об’єднання, а про те, щоб залишити людей, які успадкували мою традицію. Ось чому я постійно навчаю про важливість традиції. (35-115, 04.10.1970)

Що означає жити добре для майбутнього? Мій добробут не має значення. Ми повинні навчити нащадків. Ми повинні залишити їм добрий приклад. До цього часу всі ви зі мною разом ішли жалюгідною стежкою. Як у біженців, у нас не було місця. Ми йшли шляхом у пустелі. Однак з цього часу ми повинні оселитися, а для цього нам необхідно здобути перемогу. Доти, доки ми не переможемо, як це зробили ізраїльтяни, коли знищили сім ханаанських племен, ми не зможемо оселитися. Ми повинні здобути перемогу в битві з цим народом. (77-251, 13.04.1975)

Коли ви навчаєте дітей, ви повинні казати їм ставати такими, як їхні батьки.
Немає нічого ганебного в тому, що коли ви свідкували, то недоїдали та носили жахливий одяг. Це стане матеріалом для навчання ваших нащадків, який не можна проміняти на мільйони. (83-259, 08.02.1976)

Страждання прекрасні, тому ми повинні встановити таку традицію, якою будуть пишатися всі наші нащадки протягом багатьох поколінь. (14-92, 12.06.1964)

Великим питанням є те, як три покоління дітей наших благословенних сімей зможуть жити разом зі мною. Ви замислювалися, що якщо три покоління разом вислужаться, то стануть гідними нагороди на небі, якої немає в усьому світі? Отже, відтепер, обійнявши своїх дітей, ви повинні присвятити себе їхньому вихованню і вкладанню в них такої ідеї. (51-269, 28.11.1971)

Ви повинні залишити після себе традицію та добрих і шанованих нащадків. Нащадків не розбещених, а сильних, завзятих і видатних. У такому випадку ваша країна не загине, навіть якщо їй судилося загинути. Належить розуміти, що в занепадницькому становищі з’являється новий добродійник, а за переслідуваннями з’являється новий прапор перемоги. Ця традиція, яку ми маємо залишити, повинна принести радість не лише корейцям, але й усьому людству. Також необхідно залишити добрих нащадків. Якщо ми цього не зможемо зробити, ми нічого не зможемо принести Небесам. (99-329, 01.10.1978)

Навіть ціною власної смерті батьки повинні передати небесний закон. Для чого існує сім’я? Хоча вона й існує для дітей, передусім вона повинна служити Богу та країні. Зрештою, це стане шляхом, який принесе користь вашим дітям. Це пояснюється тим, що тільки у такому випадку з дітьми може бути вдача Бога, вдача світу й удача країни. Тому, навіть хоча ваші дорогі діти, які народилися після отримання вами Благословення, проходять через страждання, ви повинні рівнятися на вдачу Бога, світу й країни, а не на своїх дітей. (21-87, 03.11.1968)

Ви повинні бути сім’єю, яка живе для світу та вічності, а не заради тільки одного покоління. Ваша сім’я повинна розширити основу любові, зібрати шімджон усього людства, запалити свічку та фіміам для того, щоб закликати Божу поміч, і стати сім’єю, яка може жити в партнерстві з небесами, землею та людством. Якщо ви станете такою сім’єю, Бог захистить її від нещасть і невдач. Він залишить вашу сім’ю основним насінням. (100-306, 22.10.1978)