Розділ 2. Сім'я — оплот вічного щастя

 Яким еталоном ми користуємось, коли кажемо про когось, що він досягнув щастя в житті? Чи можна назвати щасливою людину, у якої є якісь зовнішні здібності, влада та авторитет? Неможна.
  Чи можна сказати таке про людину, у якої грошей стільки, що їй ніхто не заздрить? Ні. Чи можна сказати, що щасливим є той, хто знає все на світі та займає положення, яке дозволяє йому розпоряджатися всім світом? Це ніяк не зробить людину щасливою. (23-11, 11.05.1969)

 Хтось може сказати: «Якщо в мене буде ось стільки, я стану співати від радості та не буду нікому заздрити ні на землі, ні на небесах». Однак схожі зовнішні моменти не можуть скласти щастя. Вони можуть бути умовами, необхідними для того, щоб знайти щастя, але не самим щастям.
  Так що ж визначає, чи відчуває себе людина щасливою, чи ні? У неї повинні бути любі батьки, чоловік чи дружина та діти. Ніхто не може цього заперечувати. Якщо в людини є тільки хтось один, вона відповідно відчує сум за тими, кого нема, в душі вона неодмінно буде настільки незадоволена, наскільки їй буде бракувати тих, кого нема. (21-140, 17.11.1968)

 Взагалі-то всі люди на землі відчувають, що фундаментом для щастя є сім’я. У сім’ї повинні бути батьки. В нашому світі дітей, у яких немає батьків, називають сиротами та ставляться до них з жалістю. У сім’ї є батьки, а крім цього, в ній існують узи подружжя. Нещасною є та людина, у якої немає батьків, але нещасним є також і один з подружньої пари, який втратив свою другу половину.
  Як би не любили один одного чоловік і дружина, втративши свого коханого супутника життя, кожен з них стає гранично жалюгідним і нещасним. Крім того, якщо подружжя не може мати дітей, то воно, безперечно, також нещасне. (23-11, 11.05.1969)

 У сім’ї в людини неодмінно повинні бути батьки, дружина та діти. Тільки така сім’я стане оплотом щастя. Бог також шукає людство з такою ж метою, щоб знайти Своє щастя. В цьому немає ніякого сумніву. Він шукає оплот Свого щастя, але такий ідеал неможливий без людини. Тільки побудувавши стосунки з людьми, Він може знайти точку такої єдності.
  Так само, як ми відчуваємо щастя в сім’ї, де існує багатогранна емоційна атмосфера, Бог також бажає відчути щастя в такій обстановці. (32-198, 15.07.1970)

 Звідки береться щастя? З чого починається така обстановка, в якій ми можемо наспівувати собі під ніс? З сім’ї. Якщо у людини є якась емоційна проблема, щастя в її сім’ї не втілиться. Воно також є недосяжним без серця, без любові. (23-120, 18.05.1969)

 Батьки не можуть бути щасливими, якщо в них немає дітей. Діти не можуть радіти, якщо в них немає батьків. Чоловік не може обійтися без жінки, яка стане супутницею його життя, так само, як і жінці не обійтися без чоловіка. Подружня пара бажає підтримувати в своїх стосунках суб’єкта та об’єкта любов більш високого рівня.
  А ще, в них обов’язково повинні бути діти. Тільки тоді виникає сім’я. Зверху такої сім’ї знаходяться батьки, внизу — діти, а ще в ній є чоловік і дружина. Таким чином, сім’я повинна стати єдиним цілим по вертикалі та по горизонталі.
  Хто стане центром такої єдності? Вона недосяжна шляхом одних лише людських сил. Самі по собі люди не можуть шукати вищу цінність. Тому, якщо існує Суб’єкт абсолютної любові, батьки прагнуть об’єднатися довкола нього. Там, де подружжя та діти згуртовуються в любові довкола такого Суб’єкта, оселиться щастя та надія. Необхідно привести все до єдиного висновку, узагальнити таким чином, щоб все мало більшу цінність і давало більший стимул. Цього не домогтися лише однією нашою, людською любов’ю. Це можна зробити тільки перебуваючи в якомусь абсолютному положенні. (БСІК І-913)