Розділ 2. Любов віддає без кінця, знову і знову
Любов вкладає себе на сто відсотків. Саме тому, що в Бога є любов, під час створення Всесвіту Він вклав Себе на всі сто відсотків. Саме тому істинна любов починається з життя заради інших. (189-202, 06.04.1989)
Бог — не диктатор, більш того Він вкладав Себе заради людства. Бог знаходиться поруч з нами для того, щоб жити заради нас. Саме тому ми хочемо слідувати за Богом і тисячу, і десять тисяч років. В світі творіння, який слідує природному закону жити заради інших, для того, щоб зберегти свою позицію, ви повинні жити заради інших. Тільки там, де живуть заради інших, можливо поєднати Захід із Сходом, а минуле з майбутнім. (187- 89, 1989.1.6)
Коли ви віддаєте іншим знову і знову, це ставить вас в позицію, в якій перебував Бог, коли Він виснажував Себе під час створення цього світу. Вкладаючи себе в те, щоб створити своє «друге я», ми тим самим опиняємося в позиції, яку займав Бог, коли творив цей світ. Історія відтворення — це шлях відновлення відкупленням. Відкуплення відбувається протягом історії відтворення, тому тільки там, де ми вкладаємо себе, відбувається відтворення. (82-239, 31.01.1976)
Логіка вічного життя з’являється там, де ми вкладаємо, вкладаємо й ще раз вкладаємо. Якщо ви живете заради інших, ви не помрете. З маленького починається велике. І куди потім усе рухається? Все знову повертається всередину. (204-106, 01.07.1990)
Любов, після того як віддає, не вдовольняється. Навіть віддавши, вона хоче знову віддати, а якщо не може віддати, то їй стає соромно, — ось така вона, любов. Чим більше людина відчуває сором після того, як віддала, тим більше вона — справжній господар любові. Любов, чим більше вона віддає, тим більше отримує натомість. Чим більше любов діє, тим сила, яка до неї повертається, стає більшою за ту, що вона віддала. Тому вона не руйнується, а навпаки процвітає. Неможливо процвітати без любові. (38-326, 08.01.1971)
Любов не виснажується. Чим більше вона щось робить, тим більшою стає. Принцип механіки полягає в тому, що чим більше рухатися, тим менше залишається сил. Але у випадку з істинною любов’ю, чим більше вона діє, вона не тільки не вичерпується, але навпаки зростає. (219-18, 25.08.1991)
Істинна природа любові така, що коли вона живе заради інших, то вона росте, а коли живе заради себе, з часом стає меншою. (129-264, 13.11.1983)
Що таке істинна любов? Це коли ви віддаєте та забуває про те, що віддали. Ви віддаєте, віддаєте й ще раз віддає. (240-298, 13.12.1992)
Світ любові — це такий світ, в якому віддають, віддають і ще раз віддають, і так продовжується без кінця. (121-173, 24.10.1982)
Слово «любов» — справді велике. Прислів’я каже: «Одним словом, можна повернути борг в тисячу нянгів*». Йдеться про те, що одним словом можна сплатити відкуплення. Навіть якщо ви заборгували дуже велику суму грошей, то словами любові можна з лишком сплатити відкуплення. (227-253, 14.02.1992)
Тільки любов має право, що дає вам владу над нашим безмежним Всесвітом. Любов з’являється там, де ви живете зради інших. Навіть Бог, незважаючи на те, що Він — великий та всемогутній Творець, схиляє голову перед любов’ю (162-287, 17.04.1987)
Навіть Бог не може втілити любов на самоті. Для втілення любові обов’язково необхідне існування взаємовідносин. Де починається любов? Вона починається не з вас самих, вона з’являється та росте у вашому партнері. (БСІК І-342)
Куди сягає корінням істинна любов? Не дивлячись на те, що Бог всезнаючий та всемогутній, її коріння належить не Йому. Він є Володарем істинної любові, однак Він не хоче, щоб її коріння починалося в Ньому Самому. Він розраховує, що ця любов укорениться в людині, яка може стати її об’єктом. (177-269, 20.05.1988)
Чим більше ви віддаєте любові, тим більше її з’являється. Це продовжується без кінця. У вас з’являється надлишок, що дозволяє вам віддавати ще. Все в нашому світі: гроші, знання, влада — все закінчується.
У нашому світі всі людські почуття та схильності, все врешті-решт вичерпується, тоді як вічна істинна любов, скільки б не віддавала, ніколи не закінчується. Любов, сила якої наближається до безкінечності, існує вічно. Хіба це не вражає? (121-243, 27.10.1982)
Любов не може втілитися, коли ви зосереджені на собі. Вона починається не з мене, вона втілюється завдяки моєму партнеру. Тому без партнера її втілення стає неможливим. (145-215, 11.05.1986)
Ви не можете любити, коли ви на самоті. Якими б великими ви не були, але ви не зможете любити, коли навколо нікого немає. Якщо є суб’єкт, то він може відчути любов у стосунках з об’єктом, тому навіть всезнаючий та всемогутній Бог, якщо б утілив любов зосереджену на Собі Самому, не зміг би відчути стимулюючого імпульсу. Ось чому так необхідні стосунки. (219-14, 25.08.1991)
Основа Всесвіту — людина, основа людини — життя, основа життя — любов, основа любові — Бог. Однак любов неможливо відчути на самоті. Для її існування обов’язково необхідні стосунки з об’єктом. Якщо Бог є джерелом любові, крім людини, нема іншої істоти здатної стати партнером Його любові. (48-205, 19.09.1971)
«Люблю» — це слово, яке не кажуть наодинці. Те ж саме стосується і слова «Надія». Ніхто не буде сперечатися, що життя теж не виникає, коли ви самотні, воно виникає там, де є стосунки. (69-59, 10.09.1973)
О! У мене є до вас запитання! Коли ми кажемо, що людина повинна щось залишити після себе назавжди, то це — життя та любов. Тоді, що є першим: життя чи любов? Що з них перше? Любов не існувала тоді, коли не було Бога, вона існує разом з Ним. Для Бога першим було життя, а потім вже любов, а для людства першою є любов, а потім вже життя. (105-75, 23.09.1979)
В якості кого Бог створив людину? Він створив її об’єктом любові, здатним втілити абсолютну, унікальну Божу цінність. Бог приготував партнерське оточення любові й створив чоловіка та жінку, які мають таку величезну цінність, що навіть якщо Йому запропонують обміняти їх на весь Всесвіт — Він цього не зможе зробити. Людина народжується, росте й живе в любові, в любові вона й помирає. Але вона не зникає просто так. Бог — вічний, незмінний та унікальний Суб’єкт, тому якщо ми займемо положення об’єкта Його любові, то ми будемо жити вічно. (142-143, 08.03.1986)
Мета, з якою Бог створив Адама та Єву, полягала в тому, щоб відчути радість. Він хотів радіти, не лише просто дивлячись, розмовляючи чи доторкнувшись до людини, а тому що любить її. Отже, Бог створив людину для того, щоб відчути радість. (114-11, 14.05.1981)
Бог — абсолютна Істота, але Йому потрібен ще хтось, хто зможе стати Його партнером в любові. Це — ніхто інший як людина. Коли людина постає перед Богом як Його партнер, який має досконалу любов, той стає щасливим Богом, Який отримав ідеал радості. (145-267, 15.05.1986)
Бог має тільки одну мрію — втілити ідеал любові. Але якщо поруч нікого немає, то Бог не може цього зробити. Неможна відчути ні любов, ні щастя, ні радість, коли ви зосереджені на собі. Існування абсолютно неможливе, якщо немає кола партнерів. (БСІК І-302)
Звідки приходить любов? Вона приходить від партнера. Якщо партнер некрасивий та ненависний, то навіть любов відступає, коли ж партнер прекрасний та добрий, то чим більшою є його краса та доброта, тим швидшими стають дії любові. В залежності від якостей партнера, його слів, краси, запаху, смаку та іншого, дії любові стають більш рішучими. (БСІК І-342)
Звідки приходить любов? Вона починається в моєму партнері, а не в мені. Любов приходить від партнера, тому я повинен схилити перед ним голову та жити заради нього. Саме тому з’являється природний закон, який проголошує: «Живіть заради інших». Коли вам дається щось дуже цінне, якщо ви хочете це отримати, то потрібно поважати та піклуватися про інших, обов’язково втілюючи філософію «жити заради інших». (143-277, 20.03.1986)
Моя життєдіяльність не відбувається безглуздо, в неї є визначена мета. Що ж це за мета? Втілення світу любові. Людина — це уособлення любові, тому мета її існування полягає в тому, щоб втілити любов. Втілення істинної любові — життєва мета людини, тому саме істинна любов визначає цінність існування людини. Наскільки ж це чудово! (БСІК І-1062)
Людина хоче, щоб об’єкт її кохання мав цінність в декілька тисяч разів, або, навіть, безмежно більшу, ніж її власна. Так само й Бог бажає, щоб людина, яка є об’єктом Його любові, стала тією, яка має безмежно велику цінність. Коли людина досягає досконалості, в ній втілюється Божа природа та цінність, вона стає настільки ж досконалою, як досконалий Небесний Батько. (277-196, 16.04.1996)
Що таке істинна любов? Це любов, завдяки якій, ви, зустрівши свого партнера, хочете бути разом і сто, і тисячу років, хочете любити його вічно. В такому місці не може бути пекла, й сатана не зможе вас принизити. (БСІК І-380)
Якщо Бог шукає абсолютного партнера в любові, то кого Він обере на це положення? Нікого іншого, як людину. Звідси логічно випливає висновок, що партнер любові, який став єдиним з досконалою любов’ю Творця, живе вічно. Питання про те, на чому базується логіка вічного життя, що спирається на стосунки любові, є дуже важливою темою в релігії.
Вічного життя немає тільки в чоловікові, або в жінці. Так само його немає тільки в Богові. Ви повинні обов’язково знати, що вічне життя існує, коли ви любите один одного Божою любов’ю. (218-210, 29.07.1991)
Якщо нема суб’єкта любові, то з’являється таке відчуття, що начебто нікого немає. Але якщо суб’єкт любові є, тоді все наповнюється. З цього випливає висновок, що тільки коли любов все переповнює, ми можемо віддавати необмежено, тільки тоді ми здатні по-справжньому віддавати. Для того, щоб ідеал утілився та примножився, існує віддавання та прийняття. Світ любові долає будь-яку відстань. Наскільки швидкою є любов? За нею не вженеться навіть світло. Любов — найшвидша, найяскравіша та найдосконаліша. Тільки вона заповнює собою все без залишку. (95- 39, 1977.9.11)
Хто з людей є центром: той, хто жертвує любов’ю заради життя, чи той, хто жертвує життям заради любові? Що є ближчим до істини? Той, хто жертвуєте життям заради любові. Це так тому, що коли ви жертвуєте любов’ю заради життя, то думаєте про себе, а коли ви відмовляєтеся від життя заради любові, тоді думаєте про інших. (174-15, 23.02.1988)
Я проплив п’ять океанів і обійшов шість континентів, палко закликаючи ні до чого іншого, як до шляху любові! Я намагався пролити світло любові людству, яке, існуючи без любові, схоже на пустелю. Якщо ми кажемо, що кінцевий шлях, яким повинно пройти людство — це «нірвана любові», то для людства не може бути нічого важливішого за «маяк любові». Тільки він здатний вказати людині шлях до первісної землі. (БСІК І-404)
Коли ви стаєте єдиними з Богом, то ви обертаєтеся в усіх можливих напрямках, під найрізноманітнішими кутами. Дивлячись на те, як батьки люблять дітей, брати та сестри, слідуючи у своїх стосунках їх прикладу, повинні любити своїх молодших братів та сетер. В сім’ї, яка стає єдиною завдяки такій любові, розквітає сімейна любов. Потім вона стає любов’ю суспільства, переростаючи в любов нації. Якщо продовжити цей розвиток, то вона стане любов’ю світу. (28-168, 11.01.1970)
Бог створив людину, щоб та жила мільярди років, сп’янівши від любові. Отже, старість для людини — не проблема. Людина народжується з любові, живе в любові й потім пожинається як плід любові. Смерть — це збирання плодів любові.
Ми отримуємо батьківську і дитячу любов, кохаємо свою другу половину, і як батьки живемо, люблячи своїх дітей. Тому все, що ми посіяли у внутрішньому світі Божої любові протягом нашого життя, приносить свої плоди, зібравши які, ми відправляємося на той світ. (83-198, 08.02.1976)
В основі Божого життя лежить істинна любов. Завдяки цій основі Він повинен бути всезнаючим та всемогутнім. Тільки в цьому випадку Бог здатний стати для людства ідеальним суб’єктом, який зайняв би положення, що непідвласне історії. Якщо б Він зайняв положення суб’єкта завдяки силі життя, то все творіння не стало б об’єднуватися.
Навіть найменше маля тварини, або рослина, хоче, щоб про неї попіклувався господар любові, всім їм подобається дотик люблячих рук. Неможна казати: «Я найсильніший! Ти повинен робити так, як я того хочу, чуєш?!» Тільки якщо залучена любов, пробуджується життя. Джерело життя — любов. Не життя, а сама любов — є тим джерелом, з якого почалося постійне існування Бога. (173-84, 07.02.1988)