Розділ 2. Необхідно знайти нашу Батьківщину

Ми палко бажаємо і прагнемо Божої країни. Це тому що в ній є любов. Не тимчасова любов — це місце, в якому, перевершуючи час, може продовжувати існувати вічна любов. Там кожного з нас можуть поважати і визнати на сто відсотків власну цінність. Тобто, це місце вічного щастя. З цієї причини люди сумують за Божим Царством і палко його бажають. (25-284, 05.10.1969)

У випадку, якщо ви протягом життя на землі не виконаєте до кінця роботу з відновлення країни, то навіть пішовши в духовний світ, ви не зможете мати цінність людини, яка належить до Божого Царства. Ви повинні йти в духовний світ з реальними результатами керування на землі в сфері Божого володарювання. (40-131, 30.01.1971)

Мета нашої віри — стати громадянином Божої країни. Якщо не стати її громадянином, то для вас, як для дитини, не буде можливості вільно пишатися всіма людьми чи всім творінням і отримувати любов. На того, хто не має країни, завжди нападають. Він знаходиться в жалюгідному становищі. Раз у раз такій людині доводиться потерпати. Отже, питання в тому, де знаходиться країна, бажана Богом, де знаходиться країна, в якій Бог правитиме за опору. (55-79, 23.04.1972)

Ми проливаємо кривавий піт за цю країну і за цей народ заради здійснення, врешті-решт, вічного Божого Царства, заради втілення благословенної землі, де нескінченні тисячі поколінь наших нащадків зможуть співати вічну хвалу. (14-193, 03.10.1964)

Безсумнівно в такій країні рідні діти Бога, прийнявши Його волю, здійснюватимуть верховне правління за допомогою наказів, які представляють Бога. Там не може бути демократії чи комунізму. Сформувавшись одного разу, цей державний устрій залишиться навічно. Замислившись про таке, на душі стає сумно від думки, що ти не зміг стати громадянином такої країни. Нам слід горювати, що ми не можемо жити в такій країні. Нам слід шкодувати, що ми не маємо такої єдиної країни. Нам належить гірко шкодувати, що ми не маємо такої єдиної верховної влади. (72-292, 01.09.1974)

Заради встановлення суверенітету, країни та території людство будувало суверенні держави. Вам належить знати, що під час цього загинуло чимало людей, численні громадяни впали жертвами, занепало багато країн та змінювалися численні уряди.
То хіба численні люди, які зазнали таких жертв, люди на Божому боці чи духи любові, які впали жертвами заради цієї волі Бога, не бажатимуть створення в певний час такої країни і такого світу? (72-292, 01.09.1974)

Хоча Бог посилав на землю любих синів і доньок та вів роботу по заснуванню абсолютної єдиної держави, але на цей час так і не зміг підготувати фундамент для відновлення єдиної країни. Раз у раз Він зазнавав невдачі, тому дотеперішня Божа історія — це посилання на цю землю Божих людей і докладання зусиль для керування, просування вперед і успішного завершення цієї справи. (30-10, 14.03.1970)

Бідолашним є народ тієї країни, яка не має суверенітету. Тому Ісус виразив своє занепокоєння такими словами: «Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, — а все це вам додасться» (Мат. 6:31-33). Він сказав спершу шукати сина чи країну? Ісус сказав шукати царство, тобто країну, яку шукає Бог. (34-337, 20.09.1970)

Навіть Ісус чекає, відправившись у рай. Знайте, що він не зміг потрапити до Божого престолу. Ісус не може стати перед Богом, тому що не зміг керувати країною, встановивши перед Богом її суверенітет, не зміг створити країну, що має право, яке б дозволяло мати пряме сполучення між землею та Царством Небесним. Отже, рай — це кімната очікування на шляху в Царство Небесне. В Царство Небесне, також, неможна потрапити наодинці. Якщо б на початку Адам і Єва не скоїли гріхопадіння, то створили б сім'ю — одиницю, яка може увійти в Царство Небесне. В нього необхідно йти разом з синами й доньками. Без цього ви не зможете туди потрапити. (56-201, 14.05.1972)

Чому дотепер віруючим було так важко залишатися в живих? Тому що не існує ні сім'ї, ні суспільства, ні країни, які могли б допомагати релігії. Вони, як народ без країни. Якби була країна, то хоча б їм почав протистояти клан, був би шлях залишитися у сфері тієї країни. Чому дотепер віруючі релігій усюди переслідувалися і всюди йшли жертовним шляхом пролиття крові? Тому що не мали країни. Якщо б тільки була країна і керівник, що здійснює верховну владу, який скаже: «Оцей шлях вірний», то вони б відповіли: «Так точно!». Але вони не мали країни і тому спіткали таку долю. Народ без країни. (56-159, 14.05.1972)

Якою б не була гарною і щасливою сім'я, якщо вона не матиме країни, то завжди може прискакати шайка бандитів і перерізати всім її членам горло. Тому необхідно знайти країну. Віруючі цього не розуміють. Вони безсумнівно не розуміють. Треба знайти країну добра. Це мета релігії. (57-260, 04.06.1972)

Немає країни — немає громадянства. Як немає країни, то немає і підстав для реєстрації. Ми повинні сформувати народ і провести нову реєстрацію. Ви зможете увійти у Царство Небесне в небесному світі, якщо створите на цій землі Боже Царство і, як його громадяни, успадкуєте кровний рід істинних батьків добра, які люблять країну і народ. Далі вам треба, як сину чи доньці, на рахунку яких перемоги, до кінця життя керувати своїм кланом або сім'єю. Це — Принцип. (58-145, 22.05.1972)

Тільки коли буде країна, залишиться традиція, яку можна буде красиво передати вічним поколінням наших нащадків, залишаться всі наші зусилля кривавого поту. На цій землі з'явиться пам'ятник трудам Божим і зможе залишитися вся славна спадщина, а якщо ж станеться, що країни не буде, то всі ці спроби будуть марними. Якщо станеться, що не буде країни, яку шукає Бог, то все те, що сьогодні залишилося у світового християнства — чи то хрест, чи то будь-які інші здобутки — все доведеться спустити по річці чи спалити в огні. Знайте, що це піде на забаву сатані. Тому ви повинні розуміти, що країна складає проблему. (55-339, 09.05.1972)

Коли я говорю про Батьківщину, яку ми маємо знайти, я не маю на увазі країни, які сьогодні існують на цій землі, що мають певну історію чи традиції. Вона відрізняється від таких країн по своїй суті. Для того, щоб успадкувати країну іншого виміру, нам необхідно стати громадянами, які мають суб'єктний характер та філософський світогляд.
Однак такий суб'єктний світогляд повинен бути єдиним з філософією абсолютного Творця. Якщо ми хочемо, щоб була країна, яку бажає бачити Абсолют, то нам належить бажати появи такої країни, народ якої міг би стати єдиним на основі її верховної влади. Маючи такий характер, народ повинен створити образ цієї держави. (49-93, 09.10.1971)

Якщо ви хочете сформувати країну, то повинні бути територія, народ і суверенітет. Що таке суверенітет? Це зав'язування уз з Богом-джерелом. Люди, які керують країною, після того, як народ засне глибоким сном, повинні, перевіривши свій зв'язок з Богом, продовжувати справи по управлінню державою.
Таким чином верховний правитель має стати єдиним з народом. Ставши єдиним з народом, він повинен думати, що все, що він має, призначене не для нього, а для країни. У такому випадку ця країна процвітатиме. (30-88, 17.03.1970)

Для того, щоб сформувалася єдина країна, мають бути верховна влада, громадяни і територія. Те ж, власне, стосується і Божого Царства. Батьки представляють верховну владу, діти представляють громадян, а країна представляє територію. З-поміж цього не можна вилучити нічого. Це залізне правило. (35-279, 25.10.1970)

Для формування певної країни потрібна верховна влада. Коли розглядати проблему реалізації на землі Царства Небесного під цим кутом зору, то хто є його господарем? Хто є там монархом? Безсумнівно монархом є Бог. А хто є народом? Ним є все людство. Тоді, де його територія? Це — Земля. (96-15, 01.01.1978)

Ви повинні жити, постійно пам'ятаючи, що на вас покладено місію знайти країну, звільнити Батьківщину та стати заслуженим хранителем основ країни. Ви повинні жити з думкою, що ви отримали місію таємного посланця Бога та відправились у нинішній світ зла за Його наказом. У протилежному ж випадку вам належить розуміти, що ви не зможете зберегти гідність і честь як громадяни цієї країни, що постане у майбутньому. (50-255, 07.11.1971)

Ви вважаєте, що сатана, який мучив Бога протягом 6 тисяч років, отак просто, лагідно скаже: «Ой, я — грішний!», опустить очі та повернеться? Коли ви збираєтеся викидати жалюгідну ганчірку, вам її шкода, чи не так? Ви, мабуть, викинете її, перевернувши і понюхавши.
Сатана просто так не відступить. Він веде боротьбу жорстоко і суворо. Тому необхідно зосередитися на центрі. Преподобний Мун з Церкви Об'єднання так само загинув би, якби розминався з центром. Якщо напрямок буде невірним, то не буде розвитку. (57-276, 04.06.1972)

Члени Церкви Об'єднання повинні будувати Батьківщину, вийшовши босими. Не можна врятувати цю країну залишками їжі з вашого столу.
Коли ми зможемо їздити, поївши і вдягнувшись, не втрачаючи духу? Виступимо на цілину босими ногами і з голими руками! Така робота — для Церкви Об'єднання. (14-201, 07.10.1964)